Рекреація як одна з головних форм продуктивного використання вільного ча­су людини — суспільний, еконо­мічний і на­­у­ковий феномен, для якого не мають значення між­галузеві та міждисциплі­нар­ні межі. Недивлячись на цю особли­вість, слід зауважити, що найбіль­ший вклад у її вивчення і розуміння вно­сить географія, у царині якої сфор­мувалася потужний нау­ко­вий напрям — географія рекреації і туриз­му.

Рекреація (фр. rеcrеation, пол. rekreacja — відп­о­чинок, від лат. recreatio — відновлення сил) — від­новлення чи відтворення фізич­них і духовних сил, витрачених людиною в процесі життє­діяль­ності; рекреація включає різноманітні види діяльності у вільний час, спрямовані на відновлення сил і задоволення широкого кола особистих і соціальних потреб та запитів.

Рекреацію можна сприймати і як заплановану бездіяльність, яка здійснюється за чиїмось бажанням. У глибшому сенсі вона розглядається у зв’язку з емоційним досвідом та натхненням, що з’являється як наслідок рекреаційної дії. З іншого боку, рекреація може сприйматися як система ресурсів чи сервісу. І, врешті-решт, не буде помилкою розглядати рекреацію як будь-який тип або вид усвідомленого задоволення фізіологічних бажань і соціальних потреб особистості під час відпочинку.

Рекреация (польское rekreacja — отдых, от латинского recreatio — восстановление. Далее по тексту — “Р.”) в своем смысле имеет несколько значений:

1) Отдых, восстановление сил человека, израсходованных в процессе труда.

2) Помещение для отдыха (устаревшее).

3) Праздники, каникулы, перемена в школе (устаревшее).

В первом значении термин «Р.» употребляется с 60-х годов 20 века в литературе по физиологическим, медицинским, социально-экономическим, архитектурно-строительным и др. проблемам организации отдыха населения. В случаях, когда отдых сочетается с лечением, например в санаториях, Р. без чётких границ смыкается с восстановлением здоровья, лечением. Рекреация характеризуется величиной времени, в рамках которого происходит восстановление сил, и деятельностью, осознанно или инстинктивно направленной на это восстановление.

Величина рекреационного времени зависит от уровня производительности общественного труда и характера производственных отношений, а также от возраста, пола, профессии и ряда других социально-демографических факторов. Рост производительности общественного труда, с одной стороны, позволяет увеличить время на Р., а с другой — требует его увеличения как необходимого условия для простого и расширенного воспроизводства физических, духовных и интеллектуальных возможностей человека. Таким образом, общественно необходимому рабочему времени соответствует общественно необходимое рекреационное время.

РЕКРЕАЦІЯ, ТУРИЗМ І ДОЗВІЛЛЯ

Рекреація як одна з головних форм продуктивного використання вільного часу людини - суспільний, економічний і науковий феномен, для якого не мають значення міжгалузеві та міждисциплінарні межі. Недивлячись на цю особливість, слід зауважити, що найбільший вклад у її вивчення і розуміння вносить географія, у царині якої сформувалася потужний науко-вий напрям - географія рекреації і туризму.

Рекреація (фр. rеcrеation, пол. rekreacja - відпочинок, від лат. recreatio - відновлення сил) - відновлення чи відтворення фізичних і духовних сил, витрачених людиною в процесі життєдіяльності; рекреація включає різноманітні види діяльності у вільний час, спрямовані на відновлення сил і задоволення широкого кола особистих і соціальних потреб та запитів.

Рекреацію можна сприймати і як заплановану бездіяльність, яка здійснюється за чиїмось бажанням. У глибшому сенсі вона розглядається у зв'язку з емоційним досвідом та натхненням, що з'являється як наслідок рекреаційної дії. З іншого боку, рекреація може сприйматися як система ресурсів чи сервісу. І, врешті-решт, не буде помилкою розглядати рекреацію як будь-який тип або вид усвідомленого задоволення фізіологічних бажань і соціальних потреб особистості під час відпочинку.