C. Дмитрук, Екотур-інфо

(за матеріалами Круцевич Т.Ю., Безверхня Г.В.

«Рекреація у фізичній культурі різних груп населення», 2010)

2. ВІДПОЧИНОК ТА РЕКРЕАЦІЯ

Потребу людини у відпочинку викликає втома, точніше, вона є наслідком цієї втоми. Відпочинок дає людині змогу здійснити одну з фундаментальних своїх потреб в релаксації, розслабленні, переключенні зусиль і уваги з одного предмета на інший.

Таким чином, потреба у відпочинку зумовлена передусім біологічною природою людського організму, його фізіологією, а також різного роду психологічними і соціальними навантаженнями. Потреба людини у відпочинку невіддільна від його протилежної потреби – активності. У діяльності людей ці потреби реалізуються в ритмічному чергуванні активності – розслаблення, неспання – сну.

Як уже відмічено, у бюджеті добового часу людини обов'язково має бути період (найчастіше нічний час) для фізіологічного відпочинку, пов'язаного з повним розслабленням. Це непорушна умова відновлення сил, ліквідації стомлення, недопущення глибокої втоми.

Фізіологічний відпочинок стає засобом відтворення життєвих функцій людини, займаючи вільний від роботи час. Цей різновид відпочинку, як і ряд інших первинних потреб (у їжі, питті, гігієнічних процедурах), створює умови для відтворення активності людської життєдіяльності, тому його не пов'язують з дозвіллям. Інша справа, що втомлена людина може вдень витратити частину вільного часу на пасивний відпочинок (дрімота, релаксація) (Аванесова, 2006).

Поняття "відпочинок" набагато ширше за його фізіологічну основу, пов'язану з пасивною релаксацією. Відпочинок може бути реалізований через активні форми дозвілля, що пов'язані з актуалізацією соціальних і культурних ресурсів людини. Наприклад, як активна форма відпочинку розглядається заміна одного динамічного заняття іншим, а також зміна навколишнього оточення, зміна вражень, відволікання від повсякденних і одноманітних турбот та ін.

Виключно ефективний активний відпочинок – заняття улюбленою справою, особливо в тому випадку, якщо вона насичена творчими елементами, руховою активністю (фізичними вправами, спортом, спортивно-оздоровчим туризмом тощо). Подібний відпочинок і відновні процеси надають людині можливість вибору різних занять у вільний час, включаючи і ті, які носять яскраво виражений соціокультурний характер, наприклад, спрямовані на спілкування з іншими людьми, власний духовний і фізичний розвиток, розкриття творчих можливостей.

Звичайно, активний відпочинок проходить в кардинально відмінних формах, порівняно з відпочинком у стані сну і неробства, він супроводжується швидким і глибоким відновленням сил, його наслідки конструктивні й набувають стійкішого характеру. Для такого відпочинку, як правило, використовуються неробочі дні тижня, а також час відпустки.

У період короткого або тривалого відпочинку, коли людина варіює вибір різних занять відповідно до своїх уподобань, відбувається її ефективне оздоровлення, відновлюється працездатність.

Таким чином, відпочинок у цілому має складну будову, впливаючи на різні – біофізіологічні, психологічні, соціокультурні – аспекти структури особи.

Відпочинок лише частково перетинається з вільним часом або дозвіллям людини, виходячи в цілому за їх рамки.

У широкому сенсі феномен відпочинку зближується з явищем рекреації (від лат. Recreatio – повернення до здоров'я, відновлення). До недавнього часу поняття "рекреація" було малопоширеним, таким, що використовувалося лише у вузьких колах фахівців з медичного оздоровлення людини. Це поняття пов'язувалося переважно з релаксацією і регенерацією життєво-фізіологічних сил людини.

Під рекреацією розуміють біологічну активність людини, спрямовану на відновлення фізіологічного, фізичного потенціалу, на оздоровлення душевних і духовних сил, які ослабляються в процесі роботи, одноманітних занять або хвороби. Тому нині рекреація трактується як цілісне фізичне і соціально-культурне оздоровлення.

Рекреаційна активність людини відповідає, по-перше, її потребам та інтересам, по-друге, традиціям рідної культури, по-третє, поведінковим і оціночним стандартам найближчого соціального оточення.

Рекреаційна активність окремої людини складається з добових, тижневих, річних і життєвих циклів. На кожному етапі життя людини вони утворюють складну систему різноманітних передумов і мотивацій, які визначають характер, спрямованість і ефективність рекреаційної активності.

Рекреаційна активність людини вважається результативною, якщо у результаті виникають відновні (рекреаційні) ефекти.

Рекреаційний ефект виявляється в тому, що людина відчуває бадьорість і задоволення від відпочинку, оскільки її організм досяг необхідного рівня енергообміну з середовищем внаслідок фізіологічного і психологічного оздоровлення, досягнення душевної рівноваги.

Людина, що переживає рекреаційний ефект, перебуває в стані психофізіологічного комфорту, у неї з'являється відчуття збалансованості емоційних і соціокультурних самооцінок, вона готова до нових навантажень. Сприятливі емоції і висока самооцінка ґрунтуються не тільки на внутрішніх відчуттях, а й на розумінні людиною важливості суспільних стандартів праці й відпочинку.