C. Дмитрук, Екотур-інфо

(за матеріалами Круцевич Т.Ю., Безверхня Г.В.

«Рекреація у фізичній культурі різних груп населення», 2010)

7. ЖИТТЯ ЦЕ РУХ: РУХОВА АКТИВНІСТЬ ЛЮДИНИ

Різні види рухової активності мають відмінності, зумовлені географічним положенням, кліматом, культурними традиціями і соціально-економічним станом.

Проте існує універсальна залежність кількості часу, витраченого на заняття руховою активністю і спортом, від віку.

Незалежно від статі, географічних, кліматичних, етнічних чи культурних особливостей, діти та підлітки з віком стають менш активними.

Таке зменшення рухової активності відбивається на добових енергозатратах загалом та енергозатратах на заняття руховою активністю – значення обох цих показників із віком знижується.

Одні науковці висловлюють припущення, що зниження рівня рухової активності починається на другому десятилітті життя, а інші вважають, що уже в шість років і навіть раніше.

Причини виникнення гіпокінезії різноманітні (Сухарев, 1991; перероблено і доповнено):

Види гіпокінезії:

-       Фізіологічна (вплив генетичних факторів, моторна "дебільність", аномалії розвитку)

-       Побутова (звикання до малорухливого способу життя, зниження рухової ініціативи, побутовий комфорт, ігнорування фізичною культурою та спортом)

-       Професійна (обмеження рухової активності внаслідок виробничої необхідності)

-       Клінічна "нозогенна" (захворювання опорно-рухової системи; хвороби; травми, після яких людина змушена довго перебувати у лежачому положенні)

-       Вікова (зниження з віком потреби у руховій активності)

-       Шкільна, студентська (неправильна організація навчально-виховного процесу; перевантаження навчальними заняттями; ігнорування фізичного виховання; відсутність дозвілля)

-       Геоекологічна (Несприятливі географічні та екологічні умови, що обмежують рухову активність)

Експериментальна (моделювання зниження рухової активності для проведення медико-біологічних досліджень)